Незалежність XXI сторіччя

От і відсвяткували 24 річницю Незалежності України. Свято було дійсно водночас яскравим і сумним. Коли нагороджували учасників АТО (особливо посмертно), то дійсно ставало сумно і боляче. Президент щось там казав про перемогу, що все скоро зміниться та жити стане краще. Стандартна промова.

Коли я йшов Андріївським узвозом, то я подумав, а чи дійсно ми - Незалежні? Невже усі 24 роки ми просто жили ілюзіями про те, що маємо свободу і процвітаючу країну? Мені здається, Путін довів, що ми ще не вибороли справжню Незалежність.

Протягом багатьох століть ми боролися за неї, проливали свою кров, вмирали та знову відроджувались. В 1991 році Україна вкотре офіційно проголосила свою Незалежність і заспокоїлась. Українці вважали, що найголовніше вже зроблено. І от тепер ми дійсно заживемо щасливо та вільно. Виявилося, що ми помилялися. Справа тут не в документі про Незалежність, а у свободі у наших головах.

Хіба кримчани, які звали Путіна не довели, що Україна - Незалежна, чи, може, Донбас та Луганськ довели свою відданість країні, зрадивши її та просто покинувши? І я зараз кажу саме про ту «вату», яка залишилась в ДНР/ЛНР і радіє Путіну та його оркам. Свою Незалежність і відданість довели ті, хто пішов боронити кордони нашої держави, хто зараз воює і проливає свою кров. Але цього недостатньо. Бо саме коли кожен українець, проживаючий на її території, усвідомить, що він є патріотом і ніколи не дозволить кривдити свою державу – саме тоді ми станемо Незалежні.

Вчорашнє свято - це дань тим воїнам, які в усі часи боролися за Незалежність. Тому ми вийшли на вулиці і показали всьому світу, що ми віримо у свою Незалежність, що ми будемо її відстоювати. На жаль, так вважають не всі. Але у нас ще є час змінити країну на краще...

#БлогСергеяПродиусBlogSergeyProdius